Поміж рядками та обріями
Пам’ять — дивна річ. Вона може підігравати тобі, підсовувати зручні деталі або ж навпаки — ховати те, що завдає найбільшого болю
Інколи правда — це не те, що ти бачив на власні очі, а те, у що ти змусив себе повірити, аби вижити
Він дивиться на мене крізь це скло, і на мить я забуваю, що він засуджений убивця. Я бачу лише хлопця, якого колись кохала більше за життя
В’язниця змінює людей. Вона або ламає їх остаточно, або робить їхню шкіру такою грубою, що крізь неї вже не пробитися жодному почуттю
Є щось жахливе в тому, щоб усвідомлювати: людина, яка тримала тебе за руку, могла тією ж рукою забрати чиєсь життя
Найстрашніше не те, що він може бути винним. Найстрашніше те, що я можу помилятися щодо всіх інших
У цьому містечку кожен має свої секрети, і кожен присипає їх землею так глибоко, як тільки може
Ти ніколи не знаєш, хто насправді стоїть перед тобою, поки не повернешся до цієї людини спиною
Ми всі — в’язні своїх минулих помилок. Різниця лише в тому, що деякі з нас сидять за справжніми ґратами, а інші — у клітках власного сумління
Один вечір. Кілька секунд. І все життя розлетілося на друзки, які вже ніколи не склеїти докупи так, щоб не було видно тріщин
Кохання не зникає просто тому, що людину оголосили монстром. Воно просто стає твоєю особистою отрутою
Ніколи не недооцінюй того, на що здатна людина, якій нічого втрачати