Цитати з книги “Драбина” Кузнєцова Євгенія

Поміж рядками та обріями

Родина — це коли ти купуєш будинок, щоб побути на самоті, а через місяць у твоєму кабінеті стоїть чужа розсада помидорів і хтось постійно варить борщ

Жити з родиною — це як жити в центрі постійного, хоч і лагідного, але абсолютно некерованого стихійного лиха

У кожній українській жінці старшого віку живе непереборне бажання щось посадити, навіть якщо це чужа іспанська земля і навколо ростуть лише кактуси

Ти можеш поїхати за тисячі кілометрів, купити прекрасний дім із краєвидом на море, але твоя стрічка новин у телефоні все одно тримає тебе в підвалі під обстрілами

Чужина не стає домом від того, що там безпечно. Вона просто стає місцем, де твоє життя поставили на паузу

Найважче — це вдавати перед іноземцями, що ти нормальний, коли всередині тебе все випалено і тримається лише на залишках нервів

Толік усе життя будував навколо себе стіни з логіки, правил і тиші. А потім приїхала мама, тітка, двоюрідна сестра, дві кішки і собака, і всі його стіни просто розчинилися в запаху смаженої цибулі

Бувають моменти, коли єдиний спосіб зберегти здоровий глузд — це вилізти на дах по драбині й просто дивитися на зорі, де ніхто не питає, коли ти нарешті одружишся

Український борщ в Іспанії має зовсім інший смак — він пахне тугою за домом

Людина може звикнути до всього, крім думки, що все це — всерйоз і надовго

Інколи турбота близьких буває такою душною, що хочеться застрелитися, але без цієї духоти ти просто замерзаєш