Цитати з книги “Записки українського самашедшого” Ліна Костенко

Поміж рядками та обріями

Ми живемо в епоху глобалізації, де кожен божеволіє по-своєму, а всі разом — за планом

Інформація — це як радіація. Її не видно, але вона вбиває

Світ перетворився на гігантський монітор, де замість життя показують пікселі

Україна — це країна, де все навпаки. Тут навіть історія пишеться не чорнилом, а кров’ю і сльозами, а читається з валідолом

У нас на кожну проблему є свій гетьман, але немає жодного нормального механіка

Ми — нація, яка постійно чекає на дозвіл бути собою

Чоловік — це істота, яка спочатку створює проблеми, а потім героїчно їх ігнорує

Мистецтво жити разом полягає в тому, щоб вчасно замовкнути обом

Самотність — це коли ти знаєш назви всіх ліків у аптечці, але не знаєш, з ким випити чаю

Нормальність — це поняття відносне. В божевільні нормальним вважається той, хто найголосніше кричить “Я — Наполеон!”

Держава — це апарат, який працює на самообслуговування, а громадяни — це просто паливо

Ми всі заручники чиїхось амбіцій і власної інертності

Життя — це не те, що з тобою стається, а те, як ти на це реагуєш у своїх записках

Найважче — це бути людиною в нелюдських обставинах, коли простіше стати гвинтиком

Майбутнє — це те, що ми встигнемо врятувати від теперішнього